Історико-географічна довідка село Библо
Назва
Библо – село в Старосамбірському районі Львівської області. Є дві версії щодо походження назви села.За народними переказами назва села пов”язана із переписуванням церковних книг - Біблій. Користуючись історичними даними були перші відомості про Добромильську околицю ХІV ст., де 1361 року є згадка про Комаровичі і Библо. Власниками цих осель були польські пани-шляхтичі Бибельські. На основі цих даних ми маємо право припускати, що звідси і походить назва села.
Символіка
На печатці села Библо (ХІХ ст..), як символ було зображено граблі та косу (повернуті вверх), що перетинаються, а посередині – рогач вістрям вниз. В місці їх перетину горизонтально розміщений серп, обернений ручкою вправо.
Географія
Село розкинулось обабіч шосейної дороги Нижанковичі-Львів, межує з селами Грушатичі, Нове Місто, Боршевичі.Відстань до районного центру міста Старий Самбір – 47 км і 105 км до обласного центру міста Львів.Середню частину села, розташовану з південної сторони шосейної дороги розділяє річка Чижка, яка бере початок у чижецьких лісах і круто в”ється вздовж села із сходу на захід. Західна частина села розташована по правому березі річки. Місцевість має низинно-гористий характер.Північна частина гориста, а південна, тобто лівобережна, відноситься до низовини, яка використовується для пасовищних цілей, а також для спортивно-культурних цілей. Клімат характеризується високою вологістю повітря, низьким тиском, м”якими зимами з частими відлигами і помірно теплим без посух літом. Найбільш холодними є січень, лютий і перша половина березня, найбільш теплими – липень і серпень. Характерна наявність туманів. Стан довкілля задовільний.
Історія
В історичних джерелах село Библо згадується вже з 1361 року. За княжих часів село Библо розташовувалось там, де тепер є Нове Місто. У 1241-1242 р.р. після нападів татар село було знищене. Населення, яке вціліло, поселилось за 3 км від старого місця, і нове поселення назвали також Библо..Легенда про заснування села говорить, що ховаючись від нападів монголо-татарських завойовників на Київську Русь, частина жителів Правобережної України втекла в ліси поблизу Карпатських гір. На одному з пагорбів, який оточували густі непролазні ліси, ці втікачі побудували замок і оточили його земляним валом і водою. Із замку, названого народом твердинею, князь зі своїми військами виходив назустріч татарам і завдавав їм нищівних поразок. Татари, довідавшись про існування неприступної фортеці в лісах Прикарпаття, несподівано напали на неї і повністю зруйнували. Багатьох людей забрали у полон, а князь був убитий і похований разом із золотою короною на одному з горбів. Для збереження далекого історичного минулого народ назвав цю гору Золотою, а замок героїчної оборони – Твержею. Археологічні розкопки, які часто проводились за Польщі, підтвердили існування замку. При розкопках виявлено кухонний глиняний посуд, рештки товстого муру замку і підземний хід, який ніби з”єднував замок із замком Гербуртів. У грамоті від 25 липня 1361р. король Казимир підтверджує своєму слузі Ходку Бибельському право володіння селом Библом (у грамоті вказане лише відсільне прізвище Бибельський). У цій королівській грамоті зазначено, що Ходко Бибельський подав королю листи князя Лева на цю посілість. Пани Бибельські були власниками сіл Библо та Комаровичі в ХІV ст. В цей час населення займалось землеробством і скотарством.
Адміністрація
Село Библо входить до складу Нижанковицької об’єднаної територіальної громади з адміністративним центром – селище Нижанковичі.
Населення
У населеному пункті налічується 128 дворів з загальною кількістю населення 375 осіб. Населення здебільшого корінне, українці.
Інфраструктура
Для задоволення потреб населення в селі здійснює торгівельну діяльність приватний підприємець Крайник І.М.
Транспортні зв”язки здійснюються по шосейних дорогах державного значення з гравійним покриттям та дорогах комунальної власності Боршевицької сільської ради.Транспортні сполучення , що проходять через населений пункт: Нижанковичі-Львів (6.15; 10.15; 18.15) Львів-Нижанковичі (9.25; 16.25; 21.25), Боршевичі-Дрогобич (13.10), Дрогобич-Боршевичі (12.35; ).
Освіта
Діти з села Библо здобувають базову загальну середню освіту у загальноосвітній середній школі І-ІІ ступенів села Боршевичі.
Культура
В селі діють Народний дім та бібліотека, які побудовані за кошти громади села у 1936-1938 р.р.Книжковий фонд у бібліотеці налічує 6343 примірники книг. Народний дім і бібліотека є осередком культурно-просвітницької роботи села.
Релігія
Найдавніші відомості про церкву в селі Библо сягають 1507 року. Існують згадки і про монастир. Ерекційні документи парафія отримала у 1767 році. Теперішня церква Воздвиження Чесного Хреста, дерев’яна тризрубна безверха будівля з маківкою на вежечці двосхилого даху нави, збудована у 1852 році. У 1957-1989 роках церква була зачинена. Зараз у церкві відбуваються богослужіння громади УАПЦ. У 2010 році громадою УГКЦ розпочато будівництво нової церкви Воздвиження Чесного Хреста. Християни Віри Євангельської проводять свої зібрання у Домі молитви.
Традиції
Традиційними у селі є святкування Нового року, Різдвяних свят з колядою і вертепом, Великодніх свят, які супроводжуються великодніми дзвонами, іграми біля церкви та гаївками, святкування Дня Незалежності України та храмового празника Воздвиження Чесного Хреста 27 вересня.
Архітектура
Архітектурні пам’ятки села: церква Воздвиження Чесного Хреста (1852р.), панський палац.